Історична довідка
Історія села Новодмитрівка
Новодмитрівка - село, центр сільської ради. До складу сільської ради входять села Новодмитрівка, Веснянка, Люблінка. Розташоване у північно-західній частині Генічеського району за 22 км від районного центру м. Генічеськ. Відстань до обласного центру м. Херсон 210 км, до залізничної станції смт. Новоолексіївка – 10 км. Загальна площа Новодмитрівської сільської ради складає 15628.6 кв. м. Населення - 1214 осіб. З півдня та сходу прилягає до о. Сиваш. Відстань до Азовського моря - 25 км.
Село Новодмитрівка засновано у 1860 році переселенцями з Воронезької губернії. До 1923 року мало назву Джамбуйлук, У 1886 році у Джамбуйлуці Ново- Троїцької волості Дніпровського повіту Таврійської губернії мешкало 642 особи, налічувалось 92 двори, існувала лавка. Залишився у людській пам’яті кулак Кошкін , який за часів столипінської реформи мав тут свій хутір, де вміло господарював. До цього часу місцина біля озера має назву Кошкіно.
Під час першої російської революції в селі відбувся виступ селян проти поміщика. У січні 1918 року в селі встановлено радянську владу та засновано сільську раду, яка називалась Новодмитрівська сільська Рада робочих, селянських і червоноармійських депутатів. Такі села як Люблінка, Калинівка (Веснянка) розрослися з ближніх хуторів, у 20 –ті роки почали входити до складу сільської ради. 1928 року на території Новодмитрівської сільської ради було створено колгосп «Червоний Сиваш», за яким на той час було закріплено 5,2 тис. га сільськогосподарських угідь.
У той же час в селах Калинівка та Люблінка вели сільськогосподарську діяльність колгоспи «імені Щорса» «імені 51-ї Перекопської дивізії». У 1933 році після заснування машинно-тракторної станції почала зростати урожайність зернових культур, збільшилась площа під вирощування бавовни. Перед війною колгосп «Червоний Сиваш» займав одне з перших місць у Генічеському районі з виробництва сільськогосподарської продукції.
Не обминули село колективізація, розкуркулення, голодомори, репресії. З вересня 1941 року до листопада 1943 року територія сільської ради була під окупацією фашистко-німецьких загарбників. На фронтах Другої світової війни воювали 266 місцевих жителів, 126 із них загинули. 54 чоловіка нагороджені орденами і медалями СРСР.
На території с.Новодмитрівка знаходяться братські могили воїнів громадянської та Другої світової війни.
У 1951 році до колгоспу «Червоний Сиваш» були приєднані колгоспи «імені Щорса» «імені 51-ї Перекопської дивізії».
У 1967 році колгосп переміг у змаганнях серед господарств півдня України і був нагороджений перехідним Червоним прапором Міністерства сільського господарства СРСР. Орденами та медалями за трудові досягнення було нагороджено 58 колгоспників: орденом Леніна та Жовтневої революції були нагороджені чабан - Мігалішин М.Ю., бригадир – Сергєєв М.А., орденом Леніна - доярка Бєла Н.Д., головний агроном Потапов Д.А., голова колгоспу Шашенок С.Л., механізатори Карпенко М.Т., Левко М.С. Звання Мати - героїня присвоєно Мочечук А.С. і Грицевич Є.А., які народили та виховали 10 дітей.
На початку 1970-х років в селі було 292 двора і мешкало 1156 осіб. Працював колгосп, за яким було закріплено 6,6 тисяч га сільськогосподарських угідь, у тому числі 6 тисяч га орної землі, 120 га саду і виноградника. Головними напрямами діяльності господарства були вирощування зернових культур, м'ясо-молочне тваринництво, виробництво вовни. На заплавних землях було організоване ставкове господарство, де розводили коропа, кефаль, білого амура.
На той час в селі Новодмитрівка вже працювала середня школа на 300 місць, дитячий садок та ясла, будувалися будинки для переселенців, була збудована пекарня, млин, торгівельний центр та столова на 50 місць. Проводилось будівництво асфальтної дороги Новодмитрівка - Новоолексіївка.
У 80 ті роки відкрилися швацькі майстерні, перукарня, лазня, пожежне депо. Працював фельдшерсько - акушерський пункт. В будинку культури діяли вокальний, хоровий, танцювальний, драматичний гуртки.
На жаль, 19.02.1996 року у Будинку культури сталася пожежа, в результаті якої повністю згоріла глядацька зала, зала урочистих подій, приміщення для кіноапаратури. На даний час будівля в аварійному стані.
З кінця 90-х років наступили нелегкі часи. Збанкрутував колгосп, люди залишилися без роботи, більшість молоді покинула село.
З середини 2000 року почали стрімко розвиватись фермерські господарства та інші форми господарювання. На даний час на території сільської ради працюють та сплачують податки 4 юридичні особи: ПОП «Чонгар» ,ТОВ «Агро-Співдружність»,ТОВ «Червоний Сиваш»,ТОВ «Азов-Хім-Агро», 9 фермерських господарств: «Кланд» ( голова – Кубедінов Наріман) , «Ентузіаст» - (голова- Крижановський В.Г.), «Амалтея»- (голова Калашніков Є.А.), «Вика» - (голова Лебедко А. О), Серьожино - (голова Логвинова К.В), «Веста» (голова – Прутц М.Є.) Акація» - ( голова Прутц М. П.), « Лебедь» - голова Лебьодка Р.М.), «Фаина» - (голова – Абдураманов Я.Ю.). У селі працює магазин, забезпечують населення продуктовими та промисловими товарами 9 фізичних осіб-підприємців. Водозабезпеченням займається КП «Джерело». ТОВ «Віндкрафт Україна» будує на території сільської ради 16 вітроелектроустановок на площі 11,9 га., які увійдуть до складу Овер’янівської ВЕС. Завдяки їх господарській діяльності, сплаті податків, благодійності, сільська рада має змогу додатково фінансувати дитячий садок, сімейну амбулаторію, школу, комунальне підприємство.
На території сільської ради розташований Азово-Сиваський національний заповідник. Але справжньою родзинкою нашого крає є озеро « Сиваш», яке має певний туристично-оздоровчий потенціал. Місцеве населення здавна використовує воду, у якої солоність більше 60%, та грязі з лікувальною метою.
За межами сіл є водойми з прісною водою, які придатні для рибальства, зеленого туризму. Через територію ради пролягають міграційні шляхи перелітних птахів, на яких дозволено полювання у певний час року.
На території сільської ради є 1700 га пасовищно-солончакових земель, де росте полинь, ковила, дикі тюльпани. Але справжньою родзинкою є квітка-ендемік скіфський тюльпан. Через нашу територію пролягає міграційний шлях перелітних птахів, на яких дозволено полювання у певний час року.
На території ради є 13 курганів та 14 стоянок первісних людей. Вік стоянок складає 7-6 тис. р. до н.е. Враховуючи , що історичний відрізок людства – це 7-6 тис. років, ми маємо об’єкти ще доісторичного існування людини, і нехтувати цим фактом не можна.
А ще у селі Новодмитрівка є церква. Із розповіді старожилів, відомо, що наші прадіди отримали цю дерев’яну церкву як подарунок від жителів села Новомихайлівки ( тоді ще Михайлівка) Новотроїцького району. А ті в свою чергу забрали її з Дніпра поблизу Берислава, а нам подарували після того, як збудували собі кам’яну. .На сьогодні сама церква уціліла після пожежі, що сталася у 2006 році, повністю згоріла лише її добудова. Стіни уцілілої церкви, зі слів старожилів, вкриті фресками біблійного спрямування . Але за часів Радянської влади вони були заштукатурені та зафарбовані. Було б добре, якби цю інформацію підтвердив або спростував спеціаліст-реставратор. Може ми маємо видатний об’єкт релігійного та художнього значення.
На території ради проживають справжні патріоти. З початку військових дій на сході України в антитерористичній операції прийняли участь 11 наших земляків. Троє з них нагороджені :
Климук Олександр - Медаллю «Захисник Вітчизни», Бабін Федір - медаллю «За військову службу Україні», Шулежко Юрій – почесною відзнакою «За оборону Маріуполя», медалями «Учасник бойових дій» та «Учасник АТО».
